Ч. Гіл, Міжнародний бізнес, Змiна ситуацiї у сферi прямих iноземних iнвестицiй (5)

Змiна ситуацiї у сферi прямих iноземних iнвестицiй

 

Оскiльки в 1960-i роки у свiтовiй економiцi домiнували Сполученi Штати, на фiрми США припадало 66,3 вiдсотка потоку ПII. На другому мiсцi перебували британськi фiрми (10,5 вiдсотка), тодi як японськi iз значним вiдставанням посiдали 8 мiсце. На них припадало лише 2 вiдсотка ПII. Домiнування американських фiрм було настiльки значним, що в Європi виходили книги, де описувалася загроза, яку несуть Європi корпорацiї США /23/. Уряди кiлькох європейських країн, у першу чергу Францiї, виступали за обмеження iнвестицiй з боку американських фiрм у їхню економiку.

 

Але, в мiру того, як усувалися перепони на шляху  вiльного перемiщення товарiв, послуг та капiталу, а iншi країни збiльшували свою частку у свiтовому виробництвi, компанiї iнших країн також почали здiйснювати iнвестицiї за межами нацiональних кордонiв. Мотивом для бiльшостi таких прямих iноземних iнвестицiй з боку неамериканських фiрм було бажання розосередити виробничу дiяльнiсть в

оптимальних зонах i забезпечити свою безпосередню присутнiсть на головних iноземних ринках. Отож, у 1970 -  1980-i роки європейськi та японськi фiрми почали перемiщувати трудомiсткi виробництва зi своїх країн у країни, що розвиваються, де вартiсть робочої сили була значно меншою. Крiм того, чимало японських фiрм здiйснювали iнвестицiї у Пiвнiчнiй Америцi та Європi, часто для захисту вiд можливих втрат у зв’язку з несприятливими коливаннями валютних курсiв та можливим введенням торговельних бар’єрiв. Скажiмо, японська автомобiльна компанiя “Toyota” наприкiнцi 1980-х – на  початку 1990-х рокiв рiзко збiльшила свої iнвестицiї в автомобiльнi пiдприємства США та Великої Британiї. Керiвники “Toyota” вважали, що постiйне змiцнення японської єни сприятиме зростанню на зовнiшнiх ринках цiн на виробленi в Японiї експортнi автомобiлi, тому є сенс замiсть експорту органiзувати виробництво автомобiлiв у країнах, що являють собою найголовнiшi ринки збуту. Iншою метою таких iнвестицiй було запобiгти наростанню полiтичного тиску у США та Європi, спрямованого на заборону японського автомобiльного експорту на ринки цих країн.

 

Наслiдки таких дiй представлено на малюнку 1.3. Тут показано, яким чином з 1980 по 1996 р. змiнювалися обсяги ПII з шiстьох найбiльших у свiтi нацiональних джерел: США, Японiї, Нiмеччини, Францiї та Нiдерландiв. (Обсягами прямих iноземних iнвестицiй  називають загальну нагромаджену величину iноземних iнвестицiй). На малюнку 1.3 показано також обсяги iнвестицiй, якi припадають на фiрми iнших розвинутих країн та країн, що розвиваються. Як видно з малюнка, частка американських фiрм у загальному обсязi ПII iстотно зменшилася з близько 44 вiдсоткiв у 1980 р. до 25 вiдсоткiв у 1996 р. Тодi як частка Японiї, Францiї та iнших розвинутих країн i країн, що розвиваються, значно зросла. Збiльшення частки країн, що розвиваються, вiдображає слабку, але дедалi виразнiшу тенденцiю, коли фiрми таких країн, як Пiвденна Корея, здiйснюють iнвестицiї за межами нацiональних кордонiв. У 1996 р. фiрми з країн, що розвиваються, забезпечили 8,9 вiдсотка загального обсягу ПII проти  1,2  вiдсотка в 1980 р.

fig1.3

Джерело: Данi з United Nations, World Investment Report, 1997 (New York & Geneva: United Nations, 1997).

1 – Вiдсотки

2 – США

3 – Сполучене Королiвство

4 – Японiя

5 – Нiмеччина

6 – Францiя

7 – Нiдерланди

8 – Країни, що розвиваються

Малюнок 1.4 iлюструє iншу важливу тенденцiю: вiдносне збiльшення обсягiв ПII у країни, що розвиваються, в порiвняннi з багатими iндустрiальними державами. На малюнку 1.4 детально вiдображено недавнi змiни рiчних потокiв зовнiшнiх ПII (потоком ПII називають щорiчний обсяг iнвестицiй, якi спрямовуються на територiю країни через нацiональний кордон). На малюнку 1.4 одразу звертає на себе увагу пiдвищення впродовж 1990-х рокiв частки потоку ПII у країни, що розвиваються, i вiдповiдне зменшення частки потоку, який спрямовується у розвинутi країни. В 1997 р. потiк ПII у країни, що розвиваються, сягнув рекордної позначки 149 млрд. дол. США, що склало 37 вiдсоткiв вiд загальної суми iнвестицiй. Для порiвняння: у 1991 р. вiдповiднi цифри становили 42 млрд. дол. та 26 вiдсоткiв. Серед країн, що розвиваються,  останнiми роками найбiльший обсяг ПII отримував Китай. 1997 р. ця сума становила 45 млрд. дол. Серед iнших країн, що розвиваються, найбiльшi обсяги ПII  в 1997 р. одержали Iндонезiя, Малайзiя, Фiлiпiни, Таїланд та Мексика. На iншому боцi спектра зосередженi 100 найменших реципiєнтiв, на якi припадає лише 1 вiдсоток вiд загальної суми ПII /24/. Iноземнi iнвестицiї у країни, що розвиваються, зосередженi на невеликiй групi країн, де спостерiгається швидка iндустрiалiзацiя та  економiчне пiднесення. Компанiї, що здiйснюють iнвестицiї в цi країни, стають активними учасниками подiй у тих частинах свiту, де в наступнi чверть столiття, згiдно з прогнозами, спостерiгатиметься найбiльше економiчне пiднесення.

 

fig1_4

 

Малюнок 1.4. Змiна характеру багатонацiональних пiдприємств, 1985-2008рр. (у млрд. дол. США).

 

 

1 – Млрд. дол. США

2 -  Розвиненi країни

3- Країни, що розвиваються