Oregon Acres

malynaКомпанія “Oregon Acres

Власники “Oregon Acres” Джері та Джен Олсон не знали що їм робити.  Це подружжя  започаткувало прибутковий бізнес з виробництва джему й мармеладу на своїй невеличкій (5 акрів) любительській фермі в Орегоні п’ять років тому. Цього року вони сподівалися досягти обсягу продаж близько $200 000. Джен покинула роботу на маркетинговій посаді у компанії з переробки харчових продуктів, щоб повністю присвятити себе сімейному бізнесові, а Джері продовжував працювати повний робочий день бухгалтером в місцевій виробничій фірмі.

Вони вважали, що зможуть потрохи розвивати свій бізнес, завойовуючи все нові й нові ринки завдяки вдосконаленню системи збуту . Проте їх дочка Джені (що закінчувала навчання з  бізнесового профілю) вважала, що їм варто розширити асортимент продукції і випускати джеми і мармелади не лише з різних сортів малини, та ожини, а й з інших традиційних орегонських фруктів (винограду, абрикосів, персиків, яблук та полуниць) а також  продукцію з інших фруктів. До того ж, радила вона,  варто було б скористатися доброю репутацією фірми та високою якістю її продукції щоб вийти на менш престижні, проте більш місткі ринки.

Хоча загалом якість продукції лишалася на дуже високому рівні ( продукція з ремонтантної малини навіть одержувала регіональні призи  за смакові якості та упаковку), існували і певні проблеми.  Студенти місцевого коледжу, що працювали неповний робочий день, і були основною робочою силою на фермі, вимагали постійного  нагляду з боку менеджерів через свою недостатню кваліфікацію та високу плинність кадрів. Скарги на дефекти з боку спеціалізованих магазинів траплялися нечасто,  проте їх кількість зростала. Джен та Джері знали, що їм слід вдосконалювати виробничий процес і ретельніше виконувати замовлення.

Для подвоєння обсягу виробництва “Oregon Acres” довелося б придбати лінію автоматичної переробки ягід вартістю приблизно $40 000 (для покриття цих витрат місцевий банк був готовий надати позику). Крім того, їм довелося б найняти кількох постійних працівників на повний робочий день. Також їм довелося б знайти кращих постачальників високоякісних ягід, оскільки “Oregon Acres” мала обмежені площі для їх вирощування, а продукція місцевих фермерів з “Willamette Valley” на завжди  задовольняла вимогам “Oregon Acres”. Несприятливі погодні умови впродовж кількох останніх років та вимоги інших клієнтів призвели до розриву ланцюжка постачання і почали впливати на якість продукції.

Продукція “Oregon Acres” продавалася в основному в межах штату Орегон, проте нещодавно фірма спробувала вийти на національний рівень. В Орегоні до числа каналів збуту входили: мережа крамниць “Made in Oregon”, магазини подарунків, винні дегустаційні зали при виноробних підприємствах регіону та спеціалізовані крамниці з продажу кави та делікатесів.  Власники “Oregon Acres” встановили контакти з великою кількістю фірм-дистриб’юторів національного масштабу, які виявили великий інтерес до продукції, хоча вузький асортимент продукції загалом викликав невдоволення. Було також очевидно, що конкуренція в національних масштабах швидко зростає завдяки появі великої кількості нових учасників ринку з тихоокеанського Північного Заходу.

На сьогодні  ”Oregon Acres” є динамічним підприємством, яке швидко розвивається